Що таке атопічний дерматит і чому він виникає?
Атопічний дерматит – це свербляче запальне захворювання шкіри з рецидивуючим перебігом. Кількість випадків атопічного дерматиту у світі постійно зростає. Правильна діагностика та контроль лікування важливі навіть при легких формах екземи, оскільки необхідно запобігти подальшому прогресуванню захворювання. Діагностика ґрунтується на детальному зборі анамнезу та огляді дерматологом, регулярні візити до якого є ключовими для утримання хвороби під контролем.
Схильність до атопії має спадковий характер. У виникненні та перебігу цього захворювання відіграють роль численні внутрішні та зовнішні чинники. Шкіра і слизові оболонки людей з атопією чутливі до речовин, поширених у навколишньому середовищі, які потрапляють в організм через шкіру, дихальні шляхи або травну систему. Імунна система людини з атопією реагує на ці речовини надмірно.
Які симптоми атопічного дерматиту?
Внаслідок підвищеної реактивності шкіри виникають сухість і запалення, дрібні висипання аж до вогнищ екземи, набряк, почервоніння та мокнення. Навіть незначне подразнення шкіри може викликати сильний, іноді нападоподібний свербіж, який змушує пацієнта надмірно чухатися, що ще більше посилює запалення шкіри та призводить до утворення ранок, які можуть стати вхідними воротами для бактеріальної суперінфекції.
Шкірні прояви атопічного дерматиту різняться у кожного пацієнта, проте мають спільні риси, змінюються з віком, і їх можна розділити на 3 стадії:
- стадія, і перші прояви захворювання найчастіше виникають на щоках, а також на тулубі та кінцівках на 2–3 місяці життя дитини, у вигляді сухих почервонілих папул, везикул, що мають тенденцію злипатися у більші інфільтровані та почервонілі вогнища з нечіткими межами, які супроводжуються нападоподібним свербінням.
- стадія починається приблизно з 2 років життя. Запальні прояви частіше з’являються у складках кінцівок, на шиї, навколо запʼясть, кісточок, а також можуть поширюватися на все тіло. Вони супроводжуються сильним свербінням, а часто й реактивним збільшенням лімфатичних вузлів.
3 стадія настає у підлітковому віці й може зберігатися в дорослому віці. Окрім обличчя, запальні прояви охоплюють тулуб і кінцівки. Шкіра вогнищево потовщена, зберігається нападоподібний свербіж. Періоди покращення чергуються із загостреннями захворювання. У дорослому віці часто виникає алергічний контактний дерматит і підвищена чутливість до різних речовин, найчастіше до металів. Дорослі пацієнти з атопією можуть пройти через усі стадії захворювання; деякі стадії можуть бути відсутніми, а хвороба може повернутися навіть після тривалого періоду без симптомів.
Які найчастіші причини загострення або посилення екземи?
- підвищена сухість шкіри у атопіка (недостатня захисна бар’єрна функція шкіри).
- дратівливі чинники: частий контакт з водою, мило, синтетичні миючі засоби, пральні та чистячі засоби, дезінфікуючі речовини, хлор, контакт з вовною, піском, глиною.
- контактні алергени та аероалергени: домашній пил, кліщі домашнього пилу, пилок, алергени тварин, шерсть і пліснява.
- харчові алергени та продукти з високим вмістом гістаміну: найчастіше коров’яче молоко, яйця, риба та морепродукти, цитрусові й екзотичні фрукти, помідори, селера, какао, мак, мед, горіхи, бобові, соя, гірчиця, білки злакових, квашена капуста, консервовані продукти, екзотичні спеції чи копченості.
- мікроорганізми: бактеріальні інфекції (насамперед золотистий стафілокок), вірусні захворювання верхніх дихальних шляхів, грибкові інфекції (насамперед дріжджоподібні гриби).
- інші впливи: прорізування зубів, вакцинація, стрес, психоемоційні зміни, потовиділення, зміни клімату, гормональні зміни.
Як лікується атопічний дерматит?
Основою лікування є регулярне зволоження шкіри пом’якшувальними кремами та мазями (емолентами), а також використання зволожувальних засобів для купання. Для кожного пацієнта необхідно підібрати відповідні засоби для щоденного профілактичного догляду, які найкраще підходять саме його шкірі. У разі гострого загострення необхідна консультація дерматолога, який індивідуально підбере найбільш підходяще лікування. Воно полягає у призначенні системних антигістамінних препаратів для контролю свербіння шкіри та в інтенсивній місцевій протизапальній терапії. Метою комплексного лікування екземи є стабілізація гострих загострень та якнайдовше збереження безсимптомного періоду завдяки належному профілактичному догляду й режиму харчування.
Чи можна повністю вилікувати екзему?
Найважливішим терапевтичним впливом на захворювання є досягнення контролю над клінічними симптомами хвороби та свербінням. За умови ретельного дотримання профілактичних і лікувальних заходів можливо утримати захворювання у стані ремісії, без симптомів, який з віком зазвичай слабшає і у більшості дітей повністю зникає. Це, однак, вимагає значного терпіння від батьків і пацієнтів, співпраці щодо усунення можливих факторів, які провокують загострення екземи, дотримання правильного режиму харчування, регулярних оглядів у дерматолога та виконання лікувальних рекомендацій щодо догляду за шкірою.
Який режим харчування та спосіб життя правильний при цьому захворюванні?
Особливий режим харчування та комплексні заходи є важливою частиною лікування і полегшення симптомів. Розпочинати такі заходи доцільно вже при виявленні цього діагнозу в родині, зокрема шляхом усунення алергенів в останні місяці вагітності та під час годування грудьми. У раціоні дитини грудного віку бажано відкласти введення злакових продуктів і білка коров’ячого молока.
Найбільший вплив харчування спостерігається до 1 року життя дитини у період введення прикорму. Уникайте продуктів, що можуть подразнювати шкіру, намагайтеся забезпечити чисте, вологе, дещо прохолодніше та без надмірної кількості пилу середовище, без килимів і штор. Обирайте одяг, що дихає, зі світлої бавовняної тканини, уникайте вовни. Одяг перед першим використанням слід добре випрати та ретельно виполоскати у пральному засобі, призначеному для чутливої дитячої шкіри, без застосування кондиціонера для білизни. Ведення денника може допомогти виявити індивідуальні алергени та подразники, які спричиняють погіршення симптомів екземи у конкретного пацієнта, і уникати їх у подальшому.